Гінзенозиди - це свого роду глікозильовані тритерпеноїди, природні продукти, які містяться в женьшені Panax. Гінзенозиди мають антиоксидантну, протизапальну, антифіброзну та протипухлинну дію. Фармакологічна дія та механізм дії гінзенозидів проти фіброзу органів були узагальнені, щоб забезпечити теоретичну основу для дослідження антифіброзу цих сполук.
Медичний термін «фіброз» вперше був запропонований наприкінці 19 століття. Це хронічне захворювання, що характеризується аномальним або надмірним накопиченням білків позаклітинного матриксу (ECM) у тканинах і органах під час реакції на пошкодження та відновлення. ECM — це не тільки каркас, який забезпечує стабільність тканин, але й активно сприяє контрольованій внутрішньотканинній екологічній стабільності та загоєнню ран шляхом поєднання кількох цитокінів і факторів росту. У деяких випадках фіброз може бути корисним; однак при більшості захворювань фіброз шкідливий. Дані показують, що близько 45 відсотків смертей, пов'язаних із захворюваннями, пов'язані з фіброзом. Фіброз вражає майже всі органи, особливо такі важливі органи, як печінка, легені, серце та нирки. Деякі хронічні захворювання, такі як діабет, гіпертонія, хронічний вірусний гепатит і аутоімунний гепатит, серцева недостатність, кардіоміопатія, ідіопатична хвороба легенів, склеродермія і рак, тісно пов'язані з фіброзом. Китай є великою країною з гепатитом, який є основною причиною фіброзу печінки. Фіброз печінки є оборотним процесом загоєння рани, спрямованим на збереження цілісності органу, і є ключовим патологічним процесом на ранній стадії цирозу. Без трансплантації печінки цироз згодом переросте в рак печінки. Відповідні дані показують, що щорічна частота прогресування хронічного гепатиту В до цирозу становить 2 відсотки -10 відсотків. Китай стикається з проблемою профілактики та лікування цирозу печінки, а незабаром зіткнеться з проблемою лікування легеневого фіброзу. Наразі спалах COVID-19 у Китаї перебуває під ефективним контролем, але подальше лікування є актуальною проблемою. Легеневий фіброз є ключовою патологічною зміною у пацієнтів на стадії одужання від COVID-19. Якщо етіологію можна ефективно припинити та провести раннє втручання, можливість зворотного розвитку фіброзу є більшою. Фіброз органів знижує якість життя пацієнтів і становить велику загрозу для життя і здоров'я людини. Тому велике значення має з’ясування патогенезу фіброзу, розробка та застосування ефективних протифіброзних препаратів.
Фіброз має п'ять характерних стадій: ураження органу, активація ефекторних клітин, інтенсифікація продукції ЕСМ, динамічне відкладення сполучної тканини та ремоделювання тканини. Пошкодження тканин є важливим тригерним фактором фіброзу. З прогресуванням захворювання утворюється аномальна тканина, яка руйнує структуру фізіологічних органів, що врешті-решт призводить до дисфункції та відмови органів. Все більше і більше досліджень на моделях фіброзу тварин підтверджують, що деякі фіброзні пошкодження в деяких випадках є оборотними.
Великі дослідження виявили складні механізми фіброзу, включаючи різні типи клітин, фактори, сигнальні канали та гени. Серед них відкладення ECM, експресія актину гладких м’язів (-SMA), трансформуючий фактор росту- 1 (трансформуючий фактор росту- 1), TGF- 1 (TGF- 1) / передача сигналів Smads шлях є визнаною мішенню фіброзу органів. На додаток до загального механізму фіброзу, кожен орган має різну реакцію на пошкодження, включаючи інгібування запальної реакції, інгібування епітеліального томезенхімального переходу, EMT), покращення реакції на окислювальний стрес, інгібування вироблення колагену, регуляцію експресії цитокінів та інші аспекти, що демонструють унікальні особливості фіброзу. Взаємодія цих ефективних механізмів призводить до екстенсивного накопичення ЕКМ, який з часом заміщує та руйнує фізіологічні структури органів.
Наразі препарати проти фіброзу печінки, націлені на відповідні цілі, включають обетихоліцид, агоніст FXR, рецептор, що активує проліфератор пероксисом /δ, подвійний агоніст PPAR/δ, елафібранор (GFT505), циклооксигеназу (CYcoperoxygenase) та інгібітор TGF гідронідон, які зараз проходять клінічні випробування. , а затверджених препаратів ще немає. Хоча капсула Fuzheng Huayu пройшла III фазу клінічних випробувань у Сполучених Штатах, її складні компоненти та нечітка мета не були схвалені як клінічні препарати для лікування фіброзу печінки. Наразі лише пірфенідон (Pirfenidone) і ніданіб (Ninte-danib/BIBF1120) схвалені для клінічного застосування для лікування ідіопатичного легеневого фіброзу. Мета пірфенідону полягає в тому, щоб відігравати протилегеневу фіброзну роль шляхом зниження регуляції попередньої експресії TGF- і колагену. Ніданіб — це низькомолекулярний інгібітор тирозинкінази, який протидіє фіброзу легенів, блокуючи сигнальні шляхи, що беруть участь у прогресуванні фіброзу легень. Ліки проти серцевого фіброзу Едаравон зменшує фіброз міокарда шляхом зниження регуляції TGF- 1/SMad2/3, який наразі є схваленим антиоксидантом і поглиначем вільних радикалів. Експерименти in vitro показали, що Траніласт має певну анти-TGF-активність і може знижувати синтез колагену фібробластів. Хоча повідомлялося про багато препаратів проти ниркового фіброзу, націлених на TGF-, наразі немає жодного клінічного дослідження проти ниркового фіброзу. Тому необхідно терміново знайти натуральний продукт з високою ефективністю і низькою токсичністю.
Женьшень, який є женьшенем сімейства акантопанаксових, є традиційною китайською медициною, історія якої налічує понад 4000 років. Гінзенозиди - це клас глікозильованих тритерпеноїдів, які містяться в женьшені. На даний момент було ідентифіковано близько 180 гінзенозидів у 17 видів панакса. Слід зазначити, що гінзенозиди також можна виявити в бразильському женьшені Pfaffia glomerate (Spreng)Pedersen, амаранті. Будучи основним біоактивним інгредієнтом женьшеню, гінзенозиди мають різні переваги для здоров’я, включаючи гіпоглікемічні, антиоксидантні, антибактеріальні, антитромбоцитарні, протипухлинні тощо. Між тим, гінзенозиди можуть не тільки зміцнювати центральну нервову систему, але також відіграють важливу роль у покращенні кровоносних судин, захисті серцево-судинної системи та регулюванні імунної функції.
Природні гінзенозиди можна розділити на такі категорії: (1) Олеанолова кислота (олеананові пентациклічні тритерпеноїдні гінзенозиди): гінзенозид Ro; (2) Протогінсендіол (тетрациклічні тритерпеноїдні сапоніни дамаранового типу): гінзенозид Ra1, Ra2, Ra3, Rb1, Rb2, Rb3, Rc, Rd, Rg3, Rh2, Rs1, Rs2, малонілгінзенозид Rb1, Rb2, Rh2, Rs1, Rs2, panax notoginseng R4, Panax quinquinide R1, 20(S) -гінзенозид Rg3, 20(R) -гінзенозид Rh2, 20(S) -гінзенозид Rh2, протогінзендіол та ін.; (3) Протогінсентріол (тетрациклічні тритерпеноїдні сапоніни дамаранового типу): гінзенозид Re, Rf, Rg1, Rg2, Rh1, Rh3, Rf1, 20-глюкозид гінзенозид Rf, 20(R) -гінзенозид Rg2, 20(R) ) -гінзенозид Rh1, гінзенозид нотоженшеню R1, псевдогінзенозид R11, Rp1, Rt1, чикусецусапонін ⅳ і ⅳ A, тріол протоженшеню тощо. Різні типи гінзенозидів мають різні ефекти.
